*

Багато думок в мені нині роїлося. Декотрі були маленькі і безперспективні. Інші - ледачі. А були такі, що здавалися малими і вичерпними, але могли перерости в великий допис..
Вечір. І думок усіх не стало. Вивітрилися разом із денною втомою.
Можливо, вони перелетіли з моєї голови через всюдисющий космос у чиюсь голову деінде. А може вони причаїлися, щоби вернутися опісля з великою силою.
Якщо вони вартують хоч шеляга, то я їх ловитиму як цінних метеликів.
Насправді усе це лише повторення. Можливо, самого себе. Можливо, когось іншого. Можливо, несвідоме. Та якби ми люди були тут і зараз довершені, то не потребували повторення.
Можливо, тому що ми недосконалі, багато речей в цьому повторюють інші речі.
А час існує для того, щоби вдосконалюватися.
Для чого прес часу? Щоби вдосконалюватися! Коли ви втрачаєте на марне час, то не втрачаєте просто якісь там гроші, ви втрачає відведені вам секунди, хвилини, дні і роки на те, щоби ставати досконалішим..
Може, це все так. А може треба краще над тим помізкувати..
Із одного речення у мене знов народився допис :)