-

 

Я твердо вирішив далі жити так, мовби я вмер, але іноді від спонук світу моє серце прокидалось. Та тільки-но я намірюся до чогось, як хтозна-звідки надходить страшна сила, прищемлює моє серце і я вже безвладний. І та сила наче вбиває мені в голову: «Ти вже не здатний ні до чого». Від самих цих слів я хилюся. Коли ж перегодом знову замірюсь до руху, знов чую прищемлене серце. Я зціплюю зуби й люто кричу: «Ти чому заважаєш мені?» А вона, та сила, бездушна сміється: «Сам знаєш чому». Я знову хилюсь.

(Лист Сенсея, Нацуме Сосекі, "Серце")