*

 З трепетом і благововінням, тамуючи подих, але з радісним і натхненним настроєм, приступаєш до давнього і, можна сказати, якоюсь мірою священного дійства - випікання хліба.

*

 Щось потрібне для таких довгих розмов як у нас із Луї. Це може бути кава (якщо її не пити залпом як італійці), або ж чай, або ж якийсь добрий напій, бажано гарячий. Бо напій на відміну від їжі не займає мовний апарат зайвою роботою.

Щоби розмова була більш наповнена, так би мовити, щоби можна було заповнювати довгі паузи, поки хтось висловлюється, а ти його уважно слухаєш, потрібно пити гарячі напої.

Саме так і виникло чаювання, хм?

*

Хотів показати amigo de Brasil пейзажі рідної Тернопільщини, взявся переглядати галерею фотографій на телефоні.

Перша фотка на телефоні - весна 2020. Сойка прилетіла на ялинку біля балкона. Час ковіду, довгі домашні посиденьки.

Вибачте, що без ілюстративного матеріалу, так би мовити.

Матеріал буде описовий.

Падає густий дощ, вітер кидає три високі ялинки, вищі за п'ять поверхів мого будинку. Сойка розміщується на гіллі між торішніми шишками і чекає, поки моя бабка поставить чогось смачненького на підвіконня. Тоді скаже:

"О, дивися, моя сойка прилетіла!"

Скаже з такою щирою радістю.

А потім наступні роки казатиме ще довго і з неприхованим смутком: "Не прилітає вже сойка.."

9 фільмів про кохання

 На днях мене просили порадити 10 фільмів про кохання. Я довго думав над десятьма, але у мене все ж вийшло 9.

З тих, що я бачив, список міг би виглядати так. Немає тут якоїсь градації.

Звісно, фільми зовсім не про кохання у попсово-гламурному попсово-мильному сенсі. Просто ці фільми, як на мене, справді про кохання, а не про його популярно-медійну версію.

1. Вогні великого міста (City lights, 1931)

2. Марні (Marnie, 1964)

3. Жандарм одружується  (Le gendarme se marie, 1968)

4. Хоробре серце (Braveheart, 1995)

5. Підставна особа (Hudsucker Proxy, 1994)

6. Ліфт на ешафот (Ascenseur pour l'échafaud, 1958)

7. Сід (El Cid, 1961)

8. Вперед і вгору (Up, 2009)

9. Ромео і Джульєтта (Romeo and Juliet, 1968)

 О, лише якщо хтось бачив усі фільми з переліку, тоді той може мене спитати приватно, чому саме ці фільми попали до мого списку, а не якийсь там Amélie чи Titanic, чи The Notebook, чи Eternal Sunshine of the Spotless Mind.

Як я тепер часто кажу Айхану, "it's my personal, subjuctive perception. No more, no less" 

*

 Слухаєш - українська колядка.

"Українці - нація барокова", - казав Малкович. Малкович так міг казати, бо знав про що говорить, чи може висловив таке голослівне припущення, чи може почув цю думку у когось, хто справді знає.

Бароко - час драматичний. Драма, вертеп, інтермедії. Ukrania quae et Terra Cosaccorum, quae et Terra Barocum.

 

P. S. Просто порівняйте це

Висипало небо зорі

 Освітлені ліхтарями вулиці не надто надихають на інтимну молитву. Зате між освітленими місцями є темні плями.. або ж якщо просто піти на захід, і ноги, так, постійно грузнитимуть в піску. Світло ніяке не освітить долівку дороги, але в небі видно, як висипалися зорі, і це дуже надихає на молитву.

Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання. (Ісаї 40:22)

*

 Вільнодумство - запорука прогресу. Думці потрібна свобода, щоби вона розвивалася, щоби сягала нових горизонтів. Вільнодумство Ренесансу і Реформації породило нам багато філософів і науково-технічних прогресистів.

І так, Декарт міг грішити тим, що захоплювався віршами Теофіля де Віо.

Воно звучить не так вже й винувато. Так, дивишся собі так італійський фільм 1974 року, де вірш поданий у такому собі вільному перекладі на італійську мову. А потім прискіпливі пошуки виявляють, що такого тексту Теофіль де Віо взагалі не писав. В оригіналі його текст вульгарний і низький.

Цензура 1970-их років зробила з нього такий собі романтичний віршик десь може з вікторіанських часів. А барокова естетика легко так собі крутила словами і образами без задньої думки про моральність.