Оломоуцьке зоо

Я старався встигнути побачити усіх "літніх" звірят, ще до того, як їх закриють у тепліших приміщеннях і вони стануть недоступними для огляду. Тому спішив у останню неділю жовтня до Оломоуцького зоо. Тоді ж вперше за два місяці я скористався громадським транспортом міста, а відтак здобувши той перший досвід, уживав Оломоуцького трамвая і автобуса ще разів з 20, мабуть..

До цього я побував у зоопарку в Кракові. То вже трішки забулося. Але такого там точно не було: освітньої програми з геології. Поміж вольєрами і загорожами були різні композиції з камінців із поясненнями геологічних явищ, епох, порід тощо...

Зоопарк розташований далеко за містом у приміському селі, над святим Копечком - паломницьким місцем і святинею Оломоуца. Рельєф тут дуже яристий, це вдало використали інженери зоопарку.

Зоопарк має розвинену інфраструктуру - різні заклади харчування, розважальні парки, атракціони, туалети... усе це придумано пречудово. І тих всіх речей десь так само як звірючок, що з комерційної точки зору дуже прибутково...

Ти можеш навіть помірятися зростом, щоби знати якого виду ти ведмідь :)
Звісно, здарма

Ясна річ, зоопарк поділений на секції за родинами тварин. Починаєте ви свій шлях з мавпочок. На жаль, через брудне скло і кут сонця було дуже важко сфотографувати великих мавп, які жили в кімнатах з пластиковими прозорими стінами. Побіля них бігали мініатірні мавпочки, деякі завбільшки з долоню, і їх вдалося зловити трішки краще

 

Вони шалені й невгамовні, тому виходили такими розмитими

Великі птахи тут мають свій химерний світ, загороджений сіткою, крізь яку вони можуть без труднощів пропихати свої великі дзьоби

Різних козоподібних звірів у Оломоуцькому зоопарку, мабуть, найбільше. Очевидно, вони легко пристосовуються до тутешніх умов

Загалом, більшість звірів за загорожами, але до деяких можна підійти дуже близько, погодувати, погладити і сфотографуватися

і це не тільки кози...

Поміж звірятами є багато приємних сюрпризів, як-от

Ведмідь і його землі, які він ділить з іншим ведмедем та вовками, котрі причаїлися десь подалі від людських очей

(Вовки)

Є тут й котики: дикі й норовливі
Якимсь відвідувачам з собаками добре діставалося..

Але такі ж ледачі як і свійські...

Ці хлопці завжди напоготові...

Серпентарії хоч і не містять багато видів плазунів, все ж на разі це найбільше, що мені доводилося бачити

Знайдіть на фото крокодила.. :)

Окрім того, Оломоуцький зоопарк має чудову підводну експозицію

З великих ссавців окрім великих мавп та ведмедя вдалося зафільмувати льва, верблюдів і жираф.. Десь там був ще бегемот, але він так і не появився на публіку, а леопард ховався у своєму величезному терарії.

Це все:)
Дякую за увагу

*

Колись ми стоїмо у Соборі і співаємо це на панахиді у пам'ять про блаженнішого Любомира Гузара... Хтозна.
А може покоління тих, хто прийде за нами

*

Чому знову з'явилося це неприємне відчуття, нез'ясоване.
Київ - місто брудне, гидке, неприємне. Погана зменшена копія Москви.
Усі рідні в захваті: "Київ", "Київ". Треба просто звикнути.
Якесь таке сіре, несправжнє і фальшиве.
"Київ! Києве мій"
Може треба дочекатися травня..
"Канєчная!""На астановкє"
Справжнім киянам немає часу помічати усі недоліки міста. Є час лише на позитив

*

Ранньої весни, коли ще не встигли всі дерева стати зеленими, кияни бігали заклопотано, швидко їхало метро, пропливали в небі хмари, несучи на собі літо, а музика залишалася такою ж - стійкою і незмінною

*

Капітан, що вижив після трощі корабля.
Коли той корабель підняли з дна, він щоразу приходив на мостик, на те саме місце, щоби щоразу покартати себе за той фатальний момент, від якого усе пішло шкереберть.

*

З нинішньої, останньої, зустрічі семінарійної спільноти Оломоуца: Наше найперше покликання - це те, яке ми отримали при хрещенні.

Людина, яка заплуталася у тому, до чого покликана у житті, ніколи не помилитися, якщо просто буде сумлінно виконувати своє перше покликання - бути добрим християнином.