*

 Розглядаючи роботи Антоніо Хіменеза Торресілласа, подумав ось над чим. Міста Південної Європи, тобто передусім Італії, Іспанії, Португалії, Балкан насправді дуже і дуже старовинні. Часто вони ведуть свій початок від якихось ще фінікійських чи грецьких поселень, особливо якщо це приморські міста. І на відміну від північних міст, вони не зазнали таких помпезних змін (наприклад, як міста Німеччини). Вони зберегли дуже старі будинки, старе планування. А в Середньовіччі, ясно, ані планування ані сама архітектура будинків не була сильно вишукана. Цього треба бути свідомим, коли ми шукаємо автентичності. Так само і в наших, наприклад, подільських містах, найавтентичніші - це єврейські квартали, де будинки мають більше ста років, але виглядають часто так собі. На відміну від модерністичних реконструкцій початку 20 століття.

І отже, в Іспанії, як і повсюди в Південній Європі, цей хаотичний міський пейзаж нетрів, що нічим би не відрізнявся від такого десь на Африканському Розі чи навіть на Засахарщині, потрібно якось урізноманітнити.

І ось тому ці південноєвропейські міста завжди накриті однаково. Усі дахи - це переважно помаранчева черепиця. Або ж якщо це щось інше, то має бути точно однакового кольору. Так є від Болгарії до Португалії. Тому що в таких містах з якоїсь домінанти - гори на околицях чи собору - намалюється красивий однорідний міський ландшафт.

Ні, для цього немає потреби на рівнниних Нідерландах чи у строго впорядкованій Німеччині. Хоч і там також в історичній частині прагнуть до дахової уніфікації. І Львів так вирізняються своїм пістрявим видом із вежі ратуші.