*

 Рятівні думки - як оази в пустелі, виступи чи заглибини у прямовисній скелі, як острівці безпеки. Треба їх мати. Чіплятися за них, застосовувати як запобіжні засоби.

Знаючи свої слабкості чи нахили, важливо виробити ці рятівні думки, які би спасали від хибного шляху. Зневіра і відчай, які є чи не найпідступнішими спокусами, це як дементори, які висмоктують з нас життя. Добрі втіші думки, натхненні Духом Святим-утішителем - наче наш патронус від цих вампірів.