Прослуховуючи аудіокнигу у час, коли мої очі зайняті, а вуха вільні - наприклад під час фізичної праці або коли кудись мандрую - думаю над тим, що попри зекономлений час - замість просто сидіти і читати книгу я слухаю книгу і роблю ще якусь необхідну справу - всерівно спроможність прослухати якусь книгу є вкрай обмеженою.
Час, затрачений на прослуховування книги, еквівалентної 300-500 сторінкам, залишається до болю великим. Очевидно, йдеться про банальне обмеження мови, від якої нікуди не подінешся. Ба більше, час конче потрібний для нас не лише, щоби первинно сприйняти інформацію, але осягнути її.
Знаю, що читання ієрогліфами чи навіть піктограмами значно прискорює швидкість сприйняття інформації. Візуальне сприйняття природньо значно швидше, ніж звукове, тому що останнє прив'язане до мови. Навіть швидкий темп мовлення зовсім не може конкурувати із спроможністю візуально сприймати інформацію.
А що, якби існували такі собі звукові ієрогліфи? Проблема складна, бо, бачите, просто набір нот ми би нормально сприймати не могли. Ноти повинні звучати у гармонії. Чим гармонійніше вони звучать, тим приємніше їх нам слухати.
Цікаво, що ми говоримо про значеннєвий елемент і звуковий елемент - фонетик - у єрогліфі. Це можливо лише з письмом. Але звукові елементи наші мови завжди умовні. Вони ніколи не мають значеннєвого навантаження. Чи мають?
Немає коментарів:
Дописати коментар