Камарад і браха

Я ще не зовсім зібрався, думаю, що потрібно взяти у дорогу додому, у довгу дорогу до кордону і звідти рідними лісами і полями до домівки батьків,
а на серці ще лишається те приємне відчуття..
"Любов - це те, що можна покласти в руку..."
Ми молилися руженець, підійшов Мартін серед молитви, попрощався і простився, побажав веселих свят, пішов з братами і отцем-спірітуалом проводжати навчальний семестр, ми з Йожкою продовжили молитися.
Тоді я пожалівся йому на погане здоров'я останнім часом, незрозумілі симптоми, він попросив мене триматися. Тоді ми також стали прощатися, але тут він сказав: "Чекай, хочесь якийсь дарек від мене?"
"Ні, не треба, який дарек..";
"Маленький дарек";
"Найкращий дарек - це, якщо ти молитимешся за мене, а я за тебе".
Але все ж дарек він мені приготував. А позаяк нічого особливого під руками не було, він просто витягнув чистий листок і став писати побажання, витягнув з якоїсь своєї шухляди фото, де він зі своїм рідним брахою - Лукашем, загорнув у конверт.
"Це тобі від мене і від мого брата".
"Щасливих свят"
"Щасливого Різдва!"