Скрупулянтне сумління

Зараз розглядаємо на парі...

З книжки о. Тараса Костіка про моральне богослов'я

4. Скрупулянтне сумління – назва походить від латинського слова scrupulus (= каміньчик, неспокій, дурниці). Проявляється в тому, що людина вбачає гріх там, де його нема, або легкий гріх вважає тяжким. Скрупулянтне сумління треба відрізнити від вразливого сумління, яке дає змогу дуже тонко відчувати небезпеку навіть найменшого гріху і різницю між легким і тяжким гріхом. Природою скрупулів є правдоподібно психоневроз. Хоч психіка скрупулянта не обов’язково є хвороблива, але поглиблення скрупулянтності може довести людину до гострої психічної хвороби. Ознаки: (1) дріб'язковий опис на сповіді всіх, навіть неістотних обставин; (2) звертання до багатьох сповідників про пораду в тій самій справі, незадоволення з отриманих відповідей, непослух щодо вказівок сповідника; (3) дріб'язковий і частий аналіз своєї поведінки; (4) постійний страх, що попередні сповіді і молитви були неважно відправлені, намагання знову їх повторювати; (5) бажання часто відправляти генеральну сповідь. Сумління скрупулянта не може служити нормою моральної поведінки, бо воно знаходиться під впливом почуття необгрунтованого морального страху. Не завжди треба йти за його голосом, деколи навіть треба діяти проти цього голосу. Лікування скрупулів повинно йти подвійним шляхом: зміцнення нервової системи (психологічний метод) і зміцнення волі, опираючи її на непорушнім авторитеті духовного проводу (духовна праця). Умови успішної духовної праці: (1) скрупулянт повинен вибрати собі одного духовного провідника (сповідника) і визнати його авторитет, опертий на належному моральному і інтелектуальному рівні особи провідника; (2) духовний провідник (сповідник) повинен вимагати від скрупулянта цілковитого послуху і направляти його поведінку з великою лагідністю, добротою і терпеливістю, однак рівно ж з великою рішучістю, не змінюючи в жодному випадку своїх рішень; повинен давати поради короткі, виразні й однозначні; не повинен дозволяти на повторення сповідей; (3) скрупулянту не можна змінювати сповідників, хіба що по довшому часі або задля важної причини; генеральну сповідь (з цілого життя) можна йому дозолити відправити тільки один раз; (4) скрупулянт може бути звільнений від обов’язку робити докладний іспит сумління, якщо це приводить його до душевного неспокою; (5) також він не зобов’язаний до матеріальної повноти сповіді, коли стає очевидним, що йдеться про дрібні моральні недосконалості.