Приснився мені старий друг. Світлої пам’яті Юрій Небоженко. Він зібрав усе своє любе товариство до великого столу в чистій і просторій світлиці. Було серед гостей багато і моїх знайомих.
Тоді, як ґаздиня поралася на кухні, щоби подати щось до столу, ми разом сміялися, співали цікавих пісень, ділилися враженнями. Юрій розповів декілька цікавих історій про життя українців на небесній еміграції.
Потім були всякі страви, і кожному щось перепало, а моя миска залишилася пустою.
Я з заздрістю і глибокою образою спостерігав, як інші гості поїдали те, кому що насипали, а мені не перепало нічого. Я покрутив порожньою мискою і вирішив проснутися.
Немає коментарів:
Дописати коментар