*

Мабуть, квінтесенція цього роману,  роману こころ. Сенсей пише до свого учня:

Я твердо вирішив далі жити так, мовби я вмер, але іноді від спонук світу моє серце прокидалось.

Та тільки-но я намірюся до чогось, як хтозна-звідки надходить страшна сила, прищемлює моє серце і я вже безвладний.

І та сила наче вбиває мені в голову: «Ти вже не здатний ні до чого».

Від самих цих слів я хилюся.

Коли ж перегодом знову замірюсь до руху, знов чую прищемлене серце.

Я зціплюю зуби й люто кричу: «Ти чому заважаєш мені?»

А вона, та сила, бездушна сміється:

«Сам знаєш чому».

Я знову хилюсь.

 

З 夏目漱石, こころ

*

 Одному братчику не сподобалася моя "Маленька пташка" на противагу моєму "Шоколаду".. Ну що ж, мабуть, легше переживати історію двох у Шоколаді, ніж однієї нещасної пташки...)

*

Дощовий ранок.. 

Бідолашна Флоранс, для котрої немає більше ранків, вечорів.. А всемогутня ілюмінація нічного міста допомагає стирати межі доби

Julien!..

Музика віроломно обривається 

Julien, je te cherche partout!

Вона з ніжністю торкається телефону, тому що це та ланка, яка зв'язує Флоранс з коханим. Вона торкається автівки, з якої виходить якийсь сторонній чоловік, у якому вона спочатку побачила Жульєна..

Самотня постать у суперлюдному місті, у залюдненому місці.

Шедевр нуару. Подивлюся сьогодні ще раз "Ліфт на ешафот"

Біблійний екзистенціалізм

Екзистенціалізм - це філософія межівних ситуацій.

Книга Йова - підручник із поводження у межівних ситуаціях.

Здається, скорбота Йова така велика, що ніщо не може її втамувати.

Спочатку проявляється його велика і подивугідна покора

 Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословенне!

Але коли нещастя помножуються, приходить гіркий біль. Здається, і тоді покори Йову не забракло. Він перебуває у глибокому траурі

Сиділи вони так коло нього на землі сім день і сім ночей. І ні один не говорив до нього й слова, бачили бо, що біль був великий вельми.

Коли його так звані друзі не розраджують, але помножують його страждання, тоді Йов не витримує

Нехай загине день, коли я народився і ніч, що сказала: Зачався чоловік! Той день хай стане тьмою, хай Бог з висоти не згадує про нього, нехай світло не сяє над ним...

спочатку шкодує, що народився.

Тоді бунтує проти Бога

Сьогодні знову гірка моя скарга, його тяжка рука у мене стогін вириває. Коли б я знав, де його знайти, щоб доступитись до його престолу! Я впорядив би перед ним розправу, наповнив би доводами мої уста. Я збагнув би слова відповіді до мене, я зрозумів би, що він мені сказав би! Чи сперечався б він на повну силу зо мною? О ні! Він би тільки до мене прислухався. Тоді з ним праведник став би на прю, і я звільнився б від судді мого назавжди!

Ясно, між тим є ще багато тексту. Як праведний Йов дійшов до такого, до хули на Бога.. 

Направду цікаво спостерігати за стадіями горя, за тим, як Йов спочатку має багато покори, потім він довго-довго в тиші зі своїми стражданнями. Здається, переболіло і мало би попустити. Але ні, стався рецидив. Стало ще гірше...

Йов не втікає від свого болю. Здається, не має куди втекти, бо куди може бути гірше. Ми напевно не потрапляємо у такі ситуації, ми завжди знаходимо можливість на щось відволіктися і забутися. Але напевно і Йов міг би просто стати в позицію жебрака, професійного знедоленого, не думати про своє становище, а просто плисти за течією і чекати своєї смерті. Чи навіть вкоротити собі віку.

Ні, Йов щирий. Він щирий у своїй покорі. Тоді він щирий у своєму смуткові. У своїх зітханнях. Він зрештою щирий у своєму бунтові. Він цілком і повністю переживає кожну хвилину свого терпіння.

*

 Такого ще натхнення мені у підготовці до іспиту

*

Бідолашний, бідолашний Аківа Штісель, якому в цьому житті пощастило бути інакшим. Бути митцем.. Завжди мусиш або допасовувати своє життя до світу, і так переставати бути мистцем, гасити ту свою унікальну іскорку, яку в тебе вдихнув Бог.. Страждати. Або мусиш допасовувати світ до себе, але сам зазнаєш поразки і твориш якийсь паралельний свій світ.. І страждаєш. Або ж балансуєш між одним і другим.. І страждаєш

Шукаєш Людини..

Немає Людини. Бідолашний, бідолашний Аківа

*

З останньої науки: Молитву можна порівняти з мистецтвом, у якому треба вправлятися.

Так, справді.

Думаю ще, що позаяк це розмова з Богом, а Бог милосердний суддя, наша недосконалість, недосконалість нашої розмови, нашого способу вираження бажання бути з Ним, слухатися Його, Йому не вадить. Він бачить кожне старання. Сам перший іде назустріч.

Людина у спілкуванні з іншою людиною, на жаль, часто цих старань не зауважує.

Молитва - це не наш монолог. Але відповідь не можна очікувати такою, яку ми би очікували від іншої людини. Бог відповідає зовсім по-іншому..

Можливо, що цей день і є тією відповіддю.

Мистецтво - річ сувора, вимоглива. Але молитва - це таке мистецтво, у якому кожен твій витвір буде вдалим.

Ось такий зовсім нетиповий для мене початок останнього навчального року. Світ справді вже змінився. Але мій світ почав мінятися допіру влітку..