*

 

*

Хочу розуміти краще життя. Колись чи то не виникало такої потреби, чи то не було сміливості питати про все, взнавати, чому речі є такими, як є. Чи може здавалося, що все зрозуміло, а тепер багато речей не зрозуміло.

Коли я не розумію котрийсь із фільмів, як от Belle de jour, то є надія знайти в ютубі коментар, критику. Якийсь лисий дядько з борідкою мені роз'яснить, до чого все це було, цих дві години відео. Я маю надію знайти для себе задовільну відповідь, можливо одну із випадаючого списку, можливо якийсь синтез кількох ідей.

Але коли саме життя відкриває ще якийсь свій аспект, який я не можу пояснити, з чого мені почати його трактувати?

*

Зеніт травня, дивуєшся, як весна ще запізнюється. Дерева ще не в повні. Кольори ще такі молодо-зелені, природа так бариться, упадає знову в минуле, заграє із зимою. Все це так не по-сучасному.

Вона не вкладається у наші графіки, не виконує план, порвала усі дедлайни.

Ми б не дивилися просто так, якби могли щось змінити, не стояли, склавши руки, ми би обов'язково їй допомогли, якщо не можемо її звільнити з роботи. Адже наш життєвий ритм вимагає чіткого виконання, головне - вчасного виконання.

Яка була би з нас користь, як би ми робили так, як цьогорічна весна. Ні, ми наділені відповідальністю, наша професійна компетентність цього б не дозволила.

Здається ота сама всемогутня природа мала би розуміти дорогоцінність часу, але поводиться так, ніби того часу у неї - вічність

Повчись у птаха

Не пам'ятаєш, де поставив телефон? Не можеш згадати, куди всунув гаманець? Бракує пам'яті, на якій полиці кухонного пеналу перець, а на якій желатин?

Повчись запам'ятовувати у птаха.

Горіхівка американська місцезнаходження 2000 і більше сховищ насіння на термін до 8 або 9 місяців. Якщо врахувати, що вона живе 17 років, то у людському вимірі це не якісь там кілька годин чи кілька днів, час, заки ми міняємо місце розташування наших предметів, а десь 3-5 років..

*

 У мене намітилося кілька цікавих мовних тем для блогу.

Але позаяк це справді цікаві теми, подумую, як би почати створювати відеоблог.

P. S. Може, почну блог, коли виросте борода

Геометрія споруд

Чи траплялося вам, що заходите в якусь будівлю і важко зорієнтуватися, куди йти. Навіть, якщо заходите не вперше і не вдруге. Так було в мене в головному корпусі ЛНУ. Якась така заплутана архітектура, здавалося б струнка геометрія внутрішньої побудови, але все таке однакове, що знайти правильний коридор спочатку видавалося важко.

Монастир змартвихвстанцов у Кракові уже не мав такої стрункої геометрії побудови, і тому ще більше заплутував. Такий постмодерністичний хаос, багато ірраціонального, безсенсового, якісь нависали химери, створювали зайві тіні. 

З дитинства пригадується багато споруд, які вони робили сильні вражіння, геометрія їхніх фоє, коридорів, дверей, вікон, інших елементів інтер'єру..

*

 Швидко прибігти написати, поки не втекла думка.. Хтозна, чи щось таке свіже, але суворе, як сьогоднішній погожий день, прийде до мене...

* * *

Згадалися походи з спортивного центру ЛНУ через Личаківський цвинтар додому, згадалися львівські вечори, спокійні, тихі. Десь з глибшого центру відлунювався джаз.

Надгробки, гробівці, тінисті алеї вже не снились як колись в дитинстві, до ранку з парку Франка прилітало чисте повітря. Засиналося під монотонні звуки проїжджання машин по бруківці. Туристичний Львів тоді тільки починався, зате поетичний, о поетичний Львів буяв, був у зеніті свого розквіту. Не було ще копалень і мазохів, але були читання, книжкові форуми, поетичні вечори, а ще - поети.

О, перші місяці львівського життя, коли море було по коліна.