*

 У мене намітилося кілька цікавих мовних тем для блогу.

Але позаяк це справді цікаві теми, подумую, як би почати створювати відеоблог.

P. S. Може, почну блог, коли виросте борода

Геометрія споруд

Чи траплялося вам, що заходите в якусь будівлю і важко зорієнтуватися, куди йти. Навіть, якщо заходите не вперше і не вдруге. Так було в мене в головному корпусі ЛНУ. Якась така заплутана архітектура, здавалося б струнка геометрія внутрішньої побудови, але все таке однакове, що знайти правильний коридор спочатку видавалося важко.

Монастир змартвихвстанцов у Кракові уже не мав такої стрункої геометрії побудови, і тому ще більше заплутував. Такий постмодерністичний хаос, багато ірраціонального, безсенсового, якісь нависали химери, створювали зайві тіні. 

З дитинства пригадується багато споруд, які вони робили сильні вражіння, геометрія їхніх фоє, коридорів, дверей, вікон, інших елементів інтер'єру..

*

 Швидко прибігти написати, поки не втекла думка.. Хтозна, чи щось таке свіже, але суворе, як сьогоднішній погожий день, прийде до мене...

* * *

Згадалися походи з спортивного центру ЛНУ через Личаківський цвинтар додому, згадалися львівські вечори, спокійні, тихі. Десь з глибшого центру відлунювався джаз.

Надгробки, гробівці, тінисті алеї вже не снились як колись в дитинстві, до ранку з парку Франка прилітало чисте повітря. Засиналося під монотонні звуки проїжджання машин по бруківці. Туристичний Львів тоді тільки починався, зате поетичний, о поетичний Львів буяв, був у зеніті свого розквіту. Не було ще копалень і мазохів, але були читання, книжкові форуми, поетичні вечори, а ще - поети.

О, перші місяці львівського життя, коли море було по коліна.

*

 Чи втома може принести натхнення для творчості?

Щось просто виливати, випорскувати з себе, якесь напівпідсвідоме, те, що не вимагає сильного думання, накопичене протягом дня, бачене, перебачене, наслухане.

Таке, що саме слово за слово, думка за думкою чіпляється і намотується на веретено тексту, нанизується на вервицю словозлук.

*

Має право на гарне горнятко кави.

Він композитор і заслуговує на те, щоби стильно виглядати із горнятком кави.

Якого життя звеличник, яких вінців верхвовинець! 

Простим бути заслуговує той, у кого не все так і просто. Хто має непростий хрест, непросту ношу, непрості виклики. Непросту місію.

У погляді - глибина. А може то просто майстерність фотографа, хтозна. Кожна людина, кожні очі - то витвір мистецтва, Його взірці, неповторні образи Божі. Може то так з очей виривається на волю душа, що ще не вдовольняється гармоніями і тональностями, майстерно скомпонованими дисонансами і вдало розставленими павзами..

Я слухаю Бенджаміна Бріттена, і часу катма

Зозулька

 Весна прийшла

Зловив себе на тому, що більшість творів, які мені подобаються, подобаються завдяки своєму дуже гарному і душевному виконанню.

Може не стільки самим твором, його динамікою, композицією і таке інше..

*

 "Розмір мозку не обов'язково відповідає інтенсивності розумових здібностей. Великий мозок просто означає глибше відчуття болю"

з відеолекцій TTC про птахів