...

Наш механічний годинник став за 15 друга..
Якесь видання написало, що Це сталося пообіді..

Небо не плаче, як дехто каже, небо радіє. А ми смутимося, бо чуємося осиротілими..

Просинатися

Просинатися неприємно... Каже Ентоні Демелло, індійський єзуїт і проповідник.
Ентоні Демелло також каже: "Багато людей не хоче просинатися. Ви не хочете просинатися, визнайте це."
Він тут же проводить паралель із бути щасливим. Більшість людей не хочуть бути щасливими. Вони думають, що хочуть, але це не так.
Маючи якусь свою візію щастя, обманувши себе, що тільки за якоїсь там умови, яку вони самі собі нав’язали, вони будуть щасливими, вони тим часом схожі на першовідкривачів Бразилії, що помирали від спраги, плаваючи в прісній воді. Бо не знали, що навколо них не море, а гирло великої ріки..
Плаваємо в щасті, але не торкаємося до нього. Бо або не знаємо, або не хочемо.

Гарний цей Ентоні Демелло. Він веде лінію екзистенціалістського християнства. Екзистенціалістське.. Хм.. Якщо ви слабо розумієте, що це таке, уважно подивіться "Матрицю"..
Ентоні Демелло цікаво розігрує деякі речі з індійської філософії. Майя, павутина..


"О страшна мара! Майя, ілюзія, як говорив Свамі! До якої ж межі доходить її сила?
Людина вмирає, віддає своє життя на олтар громадського життя, і їй обіцяно, що життя її не пропаде даремно, що воно наблизить жаданий час загального звільнення й добробуту. І це — обман! Не можна досягти недосяжного, не можна безодню прагнення наповнити здійсненнями, навіть найзначнішими. Бо смерть приходить і все забирає з собою — величність і нікчемність, славу й ганьбу, багатство й бідність. Все — в людині, а вона — ефемера, піна в безмірному океані Вічності"
(Чаша Амріти, Олесь Бердник)

Цій філософії бракує Христа. Ентоні Демелло говорить про Христа.

Усвідомлення цілковитої приреченості і власної немочі - це пробудження.
Усвідомлення приреченості у  екзистенціоналістів-атеїстів є. Усвідомлення немочі - вони на цьому не акцентують. А от порятунку вони не бачать. Вони його відкидають, не хочуть в нього вірити..

Добре, вони хоча би пробудилися.
Адже пробудження болісне, це непростий акт.
Спробуйте встати на годину раніше завтра, чи краще декілька днів під ряд. Спробуйте встати не в звичну годину.
Або згадайте болісне пробудження в наметі на природі - чи то в горах чи то в лісі - у холодну днину - восени, зимою, ранньої весни - дуже рано. В наметі холодно. Треба вилізти зі спальника. Дуже неприємне просинання.

Просинатися неприємно. Особливо, коли твоє життя - це труд та марність. Суцільні затруджені дні.
Але проснутися треба.
Треба. Це треба звучить в розріз сучасному релятивізмові. Сучасний релятивізм запитає: "Хіба?", "Чому?" і "Хто сказав?".
Але християнин повинен проснутися. Для того, щоби знайти в цій павутині, в цій холодній гнітючій пустелі Його - Христа - своє спасіння.

*

Якось кума Соля поділилася одною гарною побожною практикою. Свого часу вона вставала щоранку о 6-ій і молилася. Це була не надто довга молитва, може, не більше 10 хвилин. Потім вона могла ще подрімати. Але вона робила це зусиллля - проснутися завчасу, ще задовго до того, як тобі дійсно треба проснутися на роботу, щоби пожертвувати кілька хвилин на розмову з Богом. Це гарна жертва.

*

Допіру не звертав уваги, а нині можу впевнено засвідчити: Весна вже розквітла на повну силу. Літо приходить..
Але літо не починається 1 червня, а 23 червня. І астрономічно і температурно. Про це знають на Заході. Ніхто там не починає відлік літа від 1 червня.
Тож ще весна триває. Нехай ще потриває.. Насолоджуймося нею, бо вона вже розквітла на повну силу і приносить свої перші плоди..
Тішмося весною, поки день ще довшає, а ніч коротшає. Поки ще рояться плани на літній час, і ще не було коли викреслювати з переліку запанованого те, що точно не здійснити..

*

З Касіком їмо друге в цьому році морозиво і слухаємо старі пісні. Старі, але вічні...

Орда так боялася пісні, що замордувала її юного аполітичного неамбітного творця..

Потрясіння

Якби заборона на вконтакті та однокласники запрацювала на 100, або принаймні 70 відсотків, це було би суспільне потрясіння рівносильне Революції Гідності. Почасти, для когось може й більше.
Можливо, діти трохи повиходять на вулицю і гратимуть в футбол, стрибатимуть на скакалці, їздитимуть на роверах, плаватимуть в річках...
Деякі деструктивні пабліки із пащі пропасті русского міру всеодно перекочують в фейсбук. Але їхній ефект і вплив на психіку буде, очевидно, меншим.
Розумію, для багатьох людей це буде потрясіння співмірне з пожежею або кражею. Чи втратою близької людини. Дорогі, не варто так уповати на електронні середники. Ніщо в цьому світі не вічне. Збирайте скарби там, де "ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають." (Мт 6:20) І якщо ваше серце (Мт 6:21) в якихось контактах чи однокласниках, то чим ви відрізняєтесь від недалекоглядних безумців, пшонок і януковичів, які будують палаци за 5-метровими мурами, ніби вони житимуть тут вічно..
Будь-яка прив’язаність є шкідливою. Прив’язаність до іншої людини під силу нашій психіці, якщо її не посилювати різними фотками, записами на стіні, лайками і приватними повідомленнями. Тому якщо хтось надто сильно тужить за цим всім, у нього була нездорова прив’язаність.
Насправді ж, прив’язаність до самого себе.. Тому що це особистий профіль, у якому ми колекціонуємо щось, особистий профіль, який ми самі для себе відфільтровуємо і на свій лад організовуємо. Це самі ми.
Зрештою, потрібно повернутися до інтимності стосунків і не бігти виставляти частинку їх на показ усім. Краще, щоби про ваші стосунки знали тільки ви двоє.. Тому якщо йдеться про якісь фоточки чи статусики, якщо ви їх боїтеся втратити, то не здається вам, що вас більше цікавила реакція ваших френдів, ніж сама суть стосунків, ніж ваш партнер.. На жаль, це проблема кожної соціальної мережі. Стосунки стали суспільною престижністю, ідолом і втрачають приватність та інтимність..

Розумію, однак, що заборона не працюватиме, можливо, навіть і на 70 відсотків.. Все ж, ефект буде. Якщо половина юзерів освоїть vpn-сервіс, то основної мети заборони досягнуто - користувачі залишатимуться в мережі анонімно. І виглядатиме, ніби не в Україні вконтакті така популярна мережа, а в Польщі, Нідерландах чи Німеччині.
Ефект буде, тому що на офіційному рівні російські соцмережі будуть заборонені, тому про якийсь серйозний бізнес йтися не може.
Більше того, якщо наші люди знайдуть гарну альтернативу, а тієї альтернативи не бракує, ніхто не захоче вертатися назад в пащу русского міра.

*

На жаль, через несподівану хворобу (заразився в батьків...), не зможу піти на прощу в Унів. Шкода, мав багато намірень. Та й взагалі кожна проща - це неймовірні духовні пережиття, докорінне очищення і ще купа знайомств і нових вражень.
Між тим, як працюю і вчуся, слухаю НАСА, що вони розповідають про space farming і space probes Вояджера - першого космічного апарату, який вийшлов в interstellar space..
Чомусь мої погляди мимоволі звернені в небо.. Чи то просто зоряне небо, чи deep space, де ширяють апарати запущені 40-50 років тому.
І все ж, як мало би бачимо на небі з того, що Бог для нас сотворив у цілому величезному Всесвіті.. В найкращу пору за містом якихось 3 тисячі зір. А наша галактика має їх 100-300 мільярдів! А таких галактик лише в одному каталозі телескопа Габбл 200 мільярдів!

Направду: Коли на небеса спогляну, твір твоїх рук, на місяць та на зорі, що створив єси, то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. (Пс. 8:4-5)

"Його врятує музика..."

Дуже швидко фейсбук перетворився на телевізор чи радіо. Відкриваєш стрічку - а там мирська метушня.. Особливо після великих подій чи резонансів. Когось підстрелили, чи хтось показав дупу на сцені, чи десь побилися на 9 травня.. хтось святкує, хтось не святкує.. На жаль, не усі з келії чайної троянди.
Дивно, як навіть духовна інформація перетворюється в фейсбуці на попсу..
Недавно почув від Касіка про одного хлопаку: "Його врятує музика.."
Його музика мала би врятувати від "Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову." Хм.. Це те саме, що сказати: "Алкоголь врятує його..". Ні, музика від цього не рятує. Чи врятує музика від метушні і порожнечі? Це більш ймовірно..
Колись така музика мене рятувала: