*

As noites que eu não queria
E anunciar o dia (Jobim)

*

Коли я особливо відчуваю свою крихкість, що зроблений з крихкого матеріалу. Але відчуваю, що можу знайти втіху в Бозі..

Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.

Навіть у цей час, найсокрушеніший, найнагіший

Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.

Якщо хвалитися Господом, а не своїми здобутками чи чиїмись здобутками, ніколи не розчаруєшся. Тому що Господь - цінність одвічна. Вона ніколи не перейде. На відміну від ідолів, якими ми любимо хвалитися.

Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі.

О, в часі скрухи я би хотів мати поруч когось, хто би міг зі мною разом хвалити Бога. Ні, не треба розсмоктувати мої горя, мої жалі.. Сьогодні мені просто потрібна твоя присутність, щоби ти разом зі мною прославляв Бога.

Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене.

Так. Навіть якщо я сьогодні не чую, що він визволив мене, то це стається авансом. Це про майбутнє. Він вже почув і вже визволив, але для мене ця мить можливо ще не настала.

Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться.

Мій смуток сьогодні від моєї темряви. Я не бачу Божого світла, тому сумую..

Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його.

Я убогий, тому що сьогодні до мене немає нікому діла, тому що я не маю чим втішитися, тому що мене скривдили сильні (сили) світу цього. Але я більше не перебуваю у безнадії, смутку. Біль ще є, але коли я чую Господа, то мене вже так сильно не болить.

Я благав. І Господь почув це. Господь мене почув.

Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.

Світ таїть багато небезпек, видимих і невидимих, явних і неявних, зубастих і на перший погляд безпечних. Але Боже заступництво рятує від усього злого.

Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.

Споживіть Його. У чистоті серця, у сокрушенні, у повній покорі і побожності. І уповайте, не бійтеся нічого.

Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.

Коли я далеко від Бога мені завжди чогось бракує, я нещасний і незадоволений. Я невдячний за те, що маю. Але коли Бог близько, нестатку більше немає. Бог покриває усе.

Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.

Господь завжди встановлює свою справедливість. Так, ця справедливість милосердна. Він дає шанс покаятися, напоумитися. Тому багаті і кривдники бенкетують. Але їхній бенкет дочасний, Вкінці Господь приходить і встановлює свою справедливість. Ті, хто був вірним Йому, веселяться і не будуть позбавлені всякого блага.

Age of leisure

Що ж до праці — людина навіть в стані своєї первісної безгрішності не була створена для бездіяльності. Потім же те, що чинила ця людина, чинила вона вільно і для розваги душі,— змінилося як тягар для неї за гріх не без втоми і прикрощів, як конечність, згідно з цим зарядженням Божим: «Проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого» (Бут. З, 17.). Очевидно, не бракуватиме ніколи землі болю, бо гіркі, тверді, важкі є злочинні наслідки гріха, які, хочемо цього чи не хочемо, супроводжують людину аж до гробу. Терпіти і переживати труднощі — спадщина людини, і що б ми не робили і як не намагалися, немає ані сили, ані способу, що могли б усунути терпіння зі світу. Ті ж, що обіцяють, що зможуть це зробити і обіцяють для нещасних людей життя без терпінь і праці, тільки мир і приємності, обманюють народ і ведуть його на дорогу значно більших терпінь, як ці, що є. Значно краще дивитися на справи людські, якими,вони є насправді, і, водночас, шукати деінде, як ми вже казали, розв'язки для лих.

Енцикліка Rerum Novarum

*

Звичайно, що я не буду виховувати свою дитину, передавати їй знання та навики за цими педагогічними графіками та планами. Як можна так знеіндивідуальнити її? відібрати шанс на власний шлях? властиво, якоюсь мірою навіть відняти те, що у неї вкладено від Бога, перекреслити чи спотворити... Тобто, звісно, є певний досвід поколінь педагогів, методики, рекомендації, але на низовому рівні освітньої системи, коли під таблиці та журнальні записи починають підтасовувати дитину, а не навпаки... Скільки ще може це тривати у добу свободи, у вільне 21 століття..?

*

 Коли 2013 року в червні я від'їжджав зі Львова, здається, не залишилося взагалі нічого, окрім цієї пісні..

О, та минувшина...

P.S.




Пригадується давно забуте. В останні 5 днів у Львові прокручується усі 5 років мого львівського життя, наче в останні 5 хвилин перед смертю

— Мар’ян Довганик (@MaryankoD) June 27, 2013

*

 Вгадавший мій настрій, Фейсбук накинув мені в стрічку багато джазу: Дюк Еллінгтон, Вес Монтґомері, сумного чоловічка з парасолькою під осіннім сірим дощем, і звісно ж, Чета Бейкера: одного із найсумнішим на світі створінь

*

Сьогодні від ранку я згадую братам про Міська Барбару. Я розповідаю їм його біографію, я згадую їм його пісні. Браття щось приспівують зі мною.

О, це так символічно, адже я не думав ні Міська, ні про його півня давно-давно

І раптом, сидячи на вечері, я витягаю телефон і бачу цю новину: Місько Барбара раптово помер.