*

Війна має дві сторони - героїчну і ницу. Якщо батько повертається з війни і зійшовши з розуму закінчує життя самогубством, його сини пам'ятатимуть лише ту другу - ницу сторону.

*

Я все життя наздоганятиму свої першокурсні лекції і семінари з літературознавства і мовознавства. Ми ж читали у першому семестрі першого курсу Фердинарда де Соссюра, Жака Дерріду, Ролана Барта і "З секретів поетичної творчости" Івана Франка. Ми, на чиїх губах ще молоко не обсохло..
Сніг на скронях тішитиметься, що з кожним роком я зрозумітиму ще щось з того всього, що читав на першому курсі у першому семестрі свого філологічного факультет. І щораз то глибше кожен fiction я аналізуватиму, оцінюватиму авторський задум, думатиму над перипетіями сюжетних ліній, своєрідністю персонажів, адекватністю бутафорій.. І щоразу подумки звертаючись до "Шевченкового міфу України", я розширюватиму горизонти свого розуміння створеної гуманітаріями світу цього дійсності.. І мені вистачить кількох текстів за перший семестр першого курсу, щоби роздумувати над ними ціле життя..

*

Людина, яка бажає собі добра, ніколи свідомо не обере зло. Не бажати собі добра передусім означає не любити себе.
Отже, любити себе означає не стільки дбати за себе, як бажати собі добра.

*

Заглянути у іншого?
Ні, напевно краще не варто. А то ще можна там втонути.
Або надмірно зайняті собою, або надмірно боїмося втрапити в пастку.
Або надмірно обізнані, чого нам треба від інших людей, або надмірно уражені, наповал, що не можна підвестися. 

Хм.. Смішно боятися утрапити в пастку чиєїсь душі, перебуваючи в капкані власної.

*

Тобі здається, час біографій вже минув? Можливо ти і маєш рацію.. Нам кожну вагому подію поета-романтика потрібно вишукувати, піднімаючи легіони архівного пилу. Про історію його вірша сперечаються історики редакцій тексту, а літературознавці звинувачують один одного у найгіршому літературознавчому злочині - "шукати, що автор хотів цим сказати". Кожен відомий факт з біографії поета вивчається під мікроскопом. Видаються спогади, з яких реконструюють кожен день його життя. Освячуються місця, де ступала його нога. Виникають легенди, у яких він садить дерева, спочиває у тіні дерев, п'є з криниць, заходить у кожну церкву.
Якщо б якийсь поет нині справді став романтиком, історикам літератури нічого б не коштувало дізнатися його біографію у найдокладніших деталях. Але ж, між нами кажучи, ніякої сакральності б з його життєпису не вийшло. Хіба що він, як й інші невтомні трударі, святий? Ні, ми вже давно не такі наївні.
У мою епоху кожен видатний. Бо про його подвиги знає весь світ. Ось він - закінчив школу, побував на випускному, веселився з друзями, вступив до університету, відвідав 10 столиць, зустрічався з дівчиною, встав зранку з ліжка, купував велосипед, дочитав книгу, з'їв кебаб, сфоткався з Президентом - усе це біографія. Така детальна і барвиста, як біографія видатної людини. Можливо його твори не публікував журнал "Основа", але він виглядає щасливішим за багатьох поетів і художників. Він видатний.
"Пані вчителько, чому всі письменники, яких ми вивчаємо, конче видатні? Кого не візьмеш - усі такі видатні. Аякже!"

Щось стало ближчим. Або ми до неба титанів. Або небо опустилось до нас. А може це настала та заповітна egalité? Якщо слава - заповідь твоя.

Recalling...

Якщо би все твоє життя пройшло за станком якогось конвеєра якогось цеха севен джі, з твого дитинства була би згадка про твої перші полірування сировини, відставання від заданого темпу, доганяння заданого темпу, випереджування заданого темпу, перші звитяги, побитий особистий рекорд. Твої спогади з молодості були би твої другі полірування сировини, твої відставання від заданого темпу, доганяння заданого темпу, випереджування заданого темпу, другі звитяги, побитий особистий рекорд. Твої спогади зі зрілості були би твої зрілі полірування сировини, твої відставання від заданого темпу, доганяння заданого темпу, випереджування заданого темпу, зрілі звитяги, побитий особистий рекорд. Твої спогади зі старості були би твої останні полірування сировини,  відставання від заданого темпу, відставання від заданого темпу, відставання від заданого темпу, останні звитяги, твої особисті рекорди..

Усе б, як бачите, мінялося, неймовірно урізноманітнювалося. Лишався б незмінним лише свисток на обідню перерву. "Час їсти, час відпочити!"

Коли ти прожив таке багате на події життя, то й справді маєш, що згадувати..

Індекс волі

Ще за Аристотелем, природній стан речей - це спокій. А рух - щось, що потребує поштовху. Будь-яка зміна потребує поштовху.
Будь-яка наша дія більшою чи меншою мірою потребує нашої волі.
Можливо хтось, хто спонукає чи змушує нас щось робити, бере на себе частину цього поштовху. Він зменшує нашу потребу у залученні нашої власної волі. Нашого власного хотіння.
До речі, синонімом слова хотіти є слово воліти, латинського походження. Італійці, приміром, кажуть voglio - волію.
Бажання - це тільки частина волі. Тому що не кожне бажання пускає імпульси до нашого тіла, яке починає підкорятися цьому бажанню. Інша частина волі - це самовладання. Влада над самим собою.

Кожна наша дія потребує різної кількості волі. Встати з ліжка за різних обставин потребує різного ступеня волі. У час, коли ми виспалися, чи коли ні. Коли у приміщенні холодно і ми почуваємося в комфорті в ліжку, чи коли температура приміщення задовільна. Коли на нас чекає щось неприємне, чи коли б ми воліли залишитися у сні.

Можливо, можна вивести певний індекс волі - вольовість. І кожен вчинок мав би свій певний показник.

Можливо, треба пошукати щось таке у філософів. Про вольовість. Мене б радше цікавила шкала вольовості. Індекс. Тобто, конкретний цифровий показник.
А якщо є цифровий показник, відповідно є і формула його вичислення. А якщо так, тоді сфера волі доступна для програмування.