*

Чи хоча би одне польське ЗМІ згадало, що Ольга Токарчук є українка з походження? Про це ні словом не згадано в Польській Вікіпедії..
Звісно, полякам буде важко визнати той факт, що хтось, кого визнано такому високому рівні, є українцем. Виходить, що поляк не може досягнути такої висоти..

*

Сьогодні я почув дуже незвичного Пярта. Усі композиції, окрім однієї Salve Regina були нові. Неймовірно вдала і доречна гра світла, використання простору готичної церкви святого Моріца, чемна аудиторія, яка не плескає між творами, а лише в самому кінці, перед композицієї на-біс, і звісно, тиша Пярта, коли після динамічного гучного співу приходить неймовірно глибока тиша, у якій ледь чутно грає ксилофон.. А десь за мурами церкви чути можливо останню в цьому році зливу.
Чудесна готика, автентична готика, і все ж склепіння залишається склепінням. У момент найбільшої кульмінації я мимоволі підводжу очі догори і бачу там рукотворне небо замість неба Божого. Нехай захмареного і засліпленого потужними оломоуцькими ліхтарями, але все ж справжнього.. Який все ж прекрасний наш східний церковний купол!

*

О, так багато кави, як тут, я ще ніколи не пив.
Мартін, щедра словацька душа.. Я у нього за кавою між іншим так сказав, що не маю тут вервиці, не взяв з собою з України, а він мені дарує зразу 5 - "Роздаси, хто буде потребувати".. Словацька щедра душа, яка споює мене кавою.

*

Квітка ховається за квітку,
грається з глядачем у піжмурки,
не з’являється доти, поки її не назвеш:
“Ти, квітко блакитна, що в’єшся все вгору та вгору,
твориш своїм цвітінням перед очима стіну,
тоді вже й не знаєш, чи то квіти, чи небо –
кручені паничі”.
І кручені паничі з’являються з-поза неназваних квітів.
“Ти, квітко блакитніша, що ростеш при дорозі,
подорожніх виглядом своїм звеселяєш,
проводжаєш ідучих із поля помахами
блакитної хусточки –
волошка”.
І волошка виходить із-за спин інших квітів.
“Ти, квітко найблакитніша, що стелишся
низенько по землі,
щоб і мертві небо побачили –
барвінок”.
І барвінок цвіте з-поза невідомих квітів.

Василь Голобородько

*

За спиною були туби органу, а попереду - чотири абажури часів Чехословаччини. Тої, гіршої і меншої. Ми молилися вечірні молитви. На Заході час завжди рухається вперед, на Сході він рухається.. хм.. На Сході він може узагалі нікуди не рухатися. Ніхто не будує нині готичної чи барокової церкви, однак архітектура форма східної церкви залишається практично незмінною. Ніхто не копіюватиме Пінзеля для оздоблення інтер'єру, однак іконостас і досі виконується за канонічними зразками.
Орган, здається, вічний. Але ж він також східний, візантійський..

*

Дочекайся глибокої осені, запаху опалого листя, чорнотропних тривожних ночей, пустого неба над лісом.. Дочекайся, що сонце буде втікати з дня у морок, ти вертатимеш з міста, бачачи, як воно щедро світиться

*

З того всього я був такий сумний, що забув, що на тумбочці стигне кава, а біля неї красуються дві каштанки з кав'ярні.