*

Цікава зміна погоди. Падав дощ, потім мокрий сніг. Поробилися великі калабані. Тоді вдарив легенький морозець, тоді пішов сніг.. Добирався до хати і здавалося, ніби під ногами все кришилося. Просто кришилося, бо зм’якло від морозяного снігу)

*

Колись ми зніматимемо фільми з такими самими добрими піснями...

Oh my dear Ukraine...

Адже все б могло скластися по-інакшому. Правда ж? Але мене не вабила ця високомірність "вищого товариства". У кращому випадку я з нього насміхався, а в гіршому відчував себе аутсайдером. 

Спочатку я ображався на це вище середовище. Потім злився на самого себе, що не можу "сам до себе дорівнятися", що мій перфекціонізм не відповідає моїм можливостям, які виходять не із якоїсь фізичної чи інтелектуальної спроможності, а зі звички. Звички жити так.

Потім я зрозумів усю ілюзорність і марність цих людей, які женуться невідомо-за-чим. Витрачають на це ціле своє життя. І поки те життя проходить повз, шукають дешевих радостей, щоби якось заповнити свою внутрішню порожнечу.

Так. Усе могло би скластися по-інакшому. Але чи це було б добре? Чи захотілося б мені жити у тій реальності?

Щасливий, там де є зараз. Не від того, що чуюся в комфорті. В комфорті якраз не чуюся. Але тому що радий, що життя дало кілька добрих уроків.

*

Давно помітив це. Мистецтво відволікає нас від глибшого занурення в себе. Коли ми відчуваємо якийсь душевний біль, замість того, щоби сісти і думати над своїми гріхами, і каятися, звертатися до Бога, ми включаємо якусь пісню, яка би відповідала нашому настрою..

*

По кожній відлизі щоразу пахне весною..
То такий обман природи. Завтра знову вже може випасти сніг
*
Вас вистачає, щоби читати довгі пости на фейсбуку, які активно поширюють? Якщо пост довший, як три абзаци, читати його немає ніякого бажання.
Це саме стосується безглуздих кілометрових дискусій у Вікіпедії. Писати Вятка чи В’ятка?

#

Подеколи думаю собі, так наче жаліючись на якусь маломобільність: створюю карту нашої церкви по цілому світі, було б тупо, якби я не зміг відвідати бодай половину тих країн, про які пишу..
І світ стіснішає, сам прийде до тебе в хату, перш ніж ти поїдеш подивитися на нього.
Бо подорожі - коштовна річ..
P. S. Планую мандрівку в гори. Сподобалося торік зустрічати Новий Рік в Татрах.

*

Є кілька ідей чи ситуацій, в яких ти бачиш людину значно глибше, ніж зазвичай. Ми могли би сказати "справжньою". Це буде трохи некоректно.
Радше, у поважній суперечці, яка торкається якихось підставових речей, можна довідатися глибини людського надсвідомого, а інколи і підсвідомого. У певній ситуації людині доводиться знімати маски і позбавлятися лукавства. Це теж не можна назвати "справжньою" людиною. Краще пасуватиме тут слово "гола". Без захисту, який сама на себе почепила, така, на якій усе видно. Чи це справжня людина?
Справжня людина, напевно, поняття позачасове. Це людина у проекції. Вчора, сьогодні, завтра. Це місія людини, закладена від Бога. Її роль. Це, мабуть, справжня людина - така, яка вона є у Божому задумі.
Коли людина наближається до Бога, вона відчуває, що насправді рухається сама до себе. Повертається додому. Віднахожить себе. Бо, очевидно, була десь згублена. Тут пасиватиме - стає справжньою. Сама собою.

Чим менше ти переймаєшся - тим ти щасливіший

Кожного разу, коли я бачу фразу типу "Чим більше я переймаюся...", "Чим менше ти переймаєшся" чи щось в тому дусі, все, що починається на "чим більше" або "чим менше" і висловлює якусь банальну ідею, то згадую собі файну цитата від Богдана:

Чим більше камікадзе, тим менше камікадзе.

Насправді. Чим менше переймаєшся ти, хтось переймається замість тебе.
Всеодно хтось мусить перейматися. Питання, чи сподобається тобі те, хто за тебе переймається, і куди ти від цього рухаєшся.

*

Як я можу підсумувати нашу суперечку з приятилем Креаціонізм vs Еволюція?
По-перше, коли якась ідея вкорінюється дуже глибоко в свідомості, людина вважає її константою, яка не потребує доказів. Переглянути щось, шо давно стало частиною твого світогляду, може заставити хіба що велика внутрішня криза. І лише, коли людина дійсно хоче докопатися до істини, вона готова йти далі своїх переконань.
По-друге, мені подобається фраза: "Людям не подобається теорія Творіння, тому Що Бог, який сотворив світ і активно діє в ньому, це Бог, який наказує і карає. Деяким людям більше подобається Бог, який "радить". Хіба таким він постає у Біблії? Чомусь деяким людям більше подобається Бог, якого можна покласти на полицю і прожити все життя без нього.". Але це не Бог Мойсея і Якова. Читайте псалми.
По-третє, скеля, на якому ми будуємо свій дім - це Слово Боже. "Слово чисте, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!
(Пс. 11:7)" Як я можу не довіряти слову Божому?
По-четверте, давно минув той час, коли я з запалом міг комусь щось доказувати. Бо, може, вважаю це марною тратою часу і сил. Власне, достатньо кілька хвилин розмови, щоби зрозуміти, чи варто тратити зусилля на те, щоби когось переконувати, чи це даремно. Зрештою, праведники колись самі прийдуть до істини.

P. S. По-п’яте. Трохи часу, я дозрію до того, щоби самому ступити на нелегкий шлях зводження кінців з кінцями і серйозного підважування усіх аргументів, пов’язаних із проблемою творіння/еволюція.