В тіні гори

Так виглядає тінь гори Фудзі. Символу Японії. Найдовше вона може простягатися на 24 кілометри. Це як від кінця вулиці Стрийської до Миколаєва.

Як це жити в тіні гори? Думати про сонце, яке годинами ховається за кам’янистим велетом і може колись появиться на кілька годин, потішить чоло і втече знов геть?

*

Маєте вільну хвилинку? Знайдіть на своєму телефоні в інтернеті поезію і читайте. Це краще, ніж читати українську брехню правду, чи якісь там пустопорожні новини. Чи читати фейсбук-стрічку. Хоча, що я знаю, кому як.
Поезія негроміздка. Вона легко завантажиться на телефоні. Вона компактна. Вам не потрібна закладка, коли вас хтось перерве. Вона концентрована. Кілька віршів вистачить на цілий день.

*

Я б сьогодні вже нікуди не йшов. Просто насолоджувався би танцями сонця на стінах і читав би Докію Гуменну.. але я в цейтноті. Вільний час - то тепер розкіш.

*

Є пісні, які не розраджують. Коли ти всмутку, вони додають смутку. Коли ти щасливий, вони тебе ввергають в ностальгію чи апатію.

Словом, шкідливі пісні...

*

То було, коли ми були молодшими
І поезія щось таки значила..
І відстань природньо трималася
І цікавість нас навзаєм вабила..

*

Не можу дочекати своїх великих навушників з Кракова. Відряджаю спеціальну делегацію. Вона мені їх привезе, їдучи через Німеччину..)
Як я буду мати свої великі навушники..
В офісі, "за бюрком", я перебуватиму собі в іншому світі. В Кракові то було щоби втекти від гаму і різномовного гармидеру. Тут то буде, щоби втекти від всепроникного погляду шефа.
Упс.. даються в знаки мої переклади коментарів до євангелі. Усі вони побудовані на антитезі..
Нє, це вже, здається, стає якимсь моїм стилем. Читайте тут:

Відтепер на інтерактивній карті УГКЦ працює пошук та кластерна система відображення позначок. За пошуком можна віднайти назву церкви або населений пункт. Кластерне відображення значно полегшує завантаження карти на слабких комп'ютерах чи мобільних пристроях.

😟

*

Знаєте, хто мене будить зранку?
Нє, це не будильник.
Знаєте, хто не дає переставляти на 10 хвилин кожного разу впродовж години ранковий алярм?
Це совість.
То вона мені каже, напоуплює: "Треба вставати", "Вставай, ледащо", "Робота тебе чекає"
Якщо ввімкнути ранковий будильник, його завжди можна відкласти, послати, запхати подалі, щоби не чути. Але якщо ввімкнути ранкову совість, вона не дасть спати жодної хвилини більше, ніж треба. І то, хіба що та хвилина дійсно піде на те, щоби роззути злиплі очі.