нові обставини

Київ. Минув тиждень.
Як же воно все важко.. Тішить тільки думка, що я тут ненадовго, бо, як кажуть поляки, "здецидувався" вже щодо свого майбутнього.

Тримаю в таємниці, чим я зараз займаюся, бо ще нічого неясно, як далі розрулиться ситуація. І якщо часно, деколи в важкі хвилини хочеться, щоби ситуація розрурилися так, щоби я звідси поїхав. Але тоді думаю, що це слабкість і жену від себе ту думку, мовляв: нехай Бог скаже, як має бути. І ще: я дуже потрібен своїй країні. І таких як багато. І я не сам.

Навіть коли повернуся з Києва з пустими руками, то таки точно не з пустою головою, той досвід, який здобуду тут, буде дуже корисним у подальшому житті.

Коли вчергове страждаю від того, що сам добровільно і свідомо, з власної волі взяв на себе забагато, згадую псалом 131:

Серце моє, о Господи, не горде, та й очі мої не несуться вгору. Я не женусь також за тим, що велике й дивне для мене.

Коли ми переоцінюємо свої можливості, це елементарна гордість. Не треба думати, що ми всесильні.

*

Серце - це довготермінова інвестиція. Розвиваючи в собі навики серця можна закласти фундаменст стабільності, імунітет від духовного безсилля.

Рівно ж як інвестиція у людей з добрим серцем в кінцевому результаті виправдовує себе більше, ніж інвестиція у людей з добрим розумом. Якщо навчити багато чого людину з лихим серцем, можна одержати психічного хворого із знанням, потрібним, аби гіперкомпенсувати свої травми. Людина зі злим серцем, наділена владою - це диктатор і тиран.

Лінивство - це самозгуба. Як можна назвати прогаяні час, здоров’я і можливості, як не згубою самого себе.

*

Для Організаційного Комітету СДМ - це рутина. Бо готували ми його цілий рік. І там, де всі бачать свято, ми бачимо місяці наполегливої праці..)
Тепер тут в Кракові, дійсно ввесь світ. У нашому офісі International Content люди з Польщі, України, Німеччини, США, Південної Африки, Франції, Гватемали, Італії, Бразилії, Індії, Мексики...

P. S.
Як і кожен кожнісінький гімн на світі гімн СДМ банальний і нецікавий. Хоч я дуже полюбив німецьку версію:

Selig die Barmherzigen,
denn sie werden Erbarmen
finden!

Ці слова звучали дуже влучно у атмосфері Фульдівської церкви при Католицькому університеті.

Для мене гімном СДМ 2016 назавжди залишиться пісня бразилійського композитора "Маленька пташка"

*

Здавалося б, нічого важкого немає в тому, щоби просто за когось помолитися.
Хіба мене так часто просять це зробити?
З іншого боку, що я можу зробити більшого, як просто помолитися за людину, яка мене про те просить.
Але ж забувається..
 

* * *

Знову пізнаю лікувальні властивості альбому Tintinnabulum Арво Пярта, як два роки тому, коли було так порожньо і чекалося на зміни і воскресіння, тепер, коли так всього багато, так густо, навколо такий Вавилон, від якого голова йде обертом.

Яка глибина Вісли? В печері під Вавелем досі ще живе дракон... Весна скінчилася, почалося літо. Май. Все все розпустилося і насолоджується своєю юністю.

*

Піст - це серед іншого нагода стати перед самим собою у правді. Може саме тому слід обмежувати інформаційні подразники - Інтернет і телебачення. Щоби нової інформації було якомога менше, щоби можна було заглибитися у себе і замислитися над життям.

-

 

Я твердо вирішив далі жити так, мовби я вмер, але іноді від спонук світу моє серце прокидалось. Та тільки-но я намірюся до чогось, як хтозна-звідки надходить страшна сила, прищемлює моє серце і я вже безвладний. І та сила наче вбиває мені в голову: «Ти вже не здатний ні до чого». Від самих цих слів я хилюся. Коли ж перегодом знову замірюсь до руху, знов чую прищемлене серце. Я зціплюю зуби й люто кричу: «Ти чому заважаєш мені?» А вона, та сила, бездушна сміється: «Сам знаєш чому». Я знову хилюсь.

(Лист Сенсея, Нацуме Сосекі, "Серце")